хоча ні - не конструктиву, а деконструкції ;)
дарагіє, захоплення - це прекрасно. але якщо ви наважуєтеся комусь шось радити, то будьте такі добрі, додайте в нього більше конструктиву.
тому що і поплавського з маркесом тоже можна порівнювати - хулі тут такого
Віталій, красно дякую))) Повністю підтримую. Ви сказали те, чого я не наважився ;) ЮТУ - дісйно зе бест =) І про Маркеса класна аналогія - я теж з захопленням до цього дядька ставлюсь)
чому ж "андер"? є доволі відома і теж британська між іншим група на букву R...
блін, вже й вони поверхневі,а може, курва, і ніякиї глибини немає, така собі суцільна ризома. а до компанії ще й Бах-ризома, Вівальді-ризома. повигадували собі якісь глибини і тепер пірнають.і я просто переконаний,що Вам відомий з десяток глибинно-неповерхневих, утаємничиних під заголовком "андер"
все, про що ти пишеш, притаманно багатьом хорошим (а також значно кращим за U2) гуртам/ від себе напишу, що просто не бачу в них того "романістичного обширу". вони плоскі і лубочні з голови до п"ят, інфантильні (залежні) від шоубіз-машини, а тому, на жаль, поверхові і в своїй ліриці, і в повторюваних з альбому в альбом рифах
прості і зрозумілі слова це про "Іванушків", а тут інакше не скажеш, хоча ліпше про такі речі не дуже розводитись, всеодно толком не схарактеризуєш.
уяви собі 400 сторінок без жодного зайвого речення. не словесний понос, чи 100-разове повторення тієї ж фрази, а вдадне розтікання русла оповіді і прискіплива увага до кожного потічка. так-от U2 не просто грає, а ще й аналізує свою гру своєю ж грою, в музиці ставиться до себе, а ти просто сидиш і офігіваєш від тих обертонів )))
по-перше, не треба мене виправляти, коли вже я сам виправився
по-друге, ефимерними термінами штибу "романістичний обшир" я не оперую. віддаю перевагу простим зрозумілим словам
власне, МАРКЕСОМ. і йдеться не про стилістичну чи (де вже там)тематичну схожість, а про романістичний обшир виправданого і необхідного, кажу ж, купа майстерності
але ти, все-таки мотивуй. цікаво, що тебе навело на таке порівняння!
гм... між Юту і Маркусом ІМНО не більше спільного аніж між Іванушкамі Інтернешнл і Гемінгуеєм
тут така штука, що музику я міряю літературними категоріями. і для мене U2-це найліпший роман Маркеса. направду цей гурт для мене відкрився недавно: коли я зрозумів, що є добрим романом, почав його слухати. купа майстерності на кожному кроці.
про Черновецького це ти дарма, друже)) слухаю британську музику мало не з пелюшок, тож на тему "що мене вразило останнім часом" при нагоді можемо подискутувати)
отак, курва, сидіти за монітором,робити з себе ерудита, жонглюючи аналогіями чи там фехтуючи дотепами,то курва не охірєнну музику вже 30 років писати. канєшно, старенькі, пора, не те, вчасно зупинитись, та хто ви такі, курва, щоб геніїв критикувати, може, то ви чогось не викупили, нє?... а U2 в сраці мала оті ваші мірквання.
Северин, дякую за відгук. Можна питання? А що для для Вас не нудна платівка? Що Вас вразило останнім часом? Не новий альбом Черновецькго часом??? :))))
"По-справжньому крутий гурт крутий не тільки тому, що записує класні альбоми, а й тому, що вміє упіймати час, коли треба сказати собі "досить" і мати сміливість піти на пенсію" – Ви знаете, може я не так інформований, як Ви, але я не зміг пригадати жодного гурту, який зник зі сцени за власним бажанням. Більшість, як правило, припиняють своє існування через смерть фронтмена - снід, наркотики, самогубство (потрібне підкреслити), а тих, хто добровільно йде "на пенсію" можна на пальцях однієї руки перелічити.
"Я порівнював би Боно не з Шевчуком, а з Вакарчуком - ті самі спроби виїхати на колишній популярності і те саме невміння вчасно зупинитись. І схожі голоси - дещо втомлені, з ноткою фальшивої сексуальності, яка так личила їм у 25 і яка так смішить тепер, коли у дядьків росте борода і випадає волосся..." – можливо. Але я в ції аналогій мав на увазі ліше голос – послухайте Cedars of Lebanon – ну, точно мов Шевчук після третьої чарки. А про вміння зупинитись.. Ну, хочется людини сказати – хай скаже. Пенсіонерів треба поважати :)
2 Ірина Джола
Дякую і Вам) Послухайте - якщо Ви дійсно любите музику - Вам сподабається :)
Безмежно нудна платівка, власне, як і вся новітня творчість U2, а також сольні ембіент-експерименти "культового" Брайана Іно. По-справжньому крутий гурт крутий не тільки тому, що записує класні альбоми, а й тому, що вміє упіймати час, коли треба сказати собі "досить" і мати сміливість піти на пенсію. Не зробивши цього післ "All You Can't Leave Behind", U2 повторили помилку багатьох інших "пенсіонерів" рок-музики. Я порівнював би Боно не з Шевчуком, а з Вакарчуком - ті самі спроби виїхати на колишній популярності і те саме невміння вчасно зупинитись. І схожі голоси - дещо втомлені, з ноткою фальшивої сексуальності, яка так личила їм у 25 і яка так смішить тепер, коли у дядьків росте борода і випадає волосся...
дуже сподобалась рецензія)
альбом обов'язково послухаю = )
справді, а хулі-порівнюйте!